МІСЬКИЙ САД КРЕМЕНЧУКА

Історія найстарішого парку міста від XVIII століття до сьогодення!

Міський сад Кременчука — одне з найстаріших історичних зелених насаджень міста та один із найдавніших ландшафтних парків України. Його історія охоплює понад два з половиною століття — від часів Російської імперії та Катерини II до сучасної незалежної України.

Проте історія цього місця почалася дещо раніше за дату, яку традиційно вважають роком заснування Міського саду. Ще у XVIII столітті тут існувала природна діброва, а згодом за розпорядженням князя Григорія Потьомкіна був закладений фруктовий сад. У 1780-х роках ця територія перетворилася на великий пейзажний парк, створений за тогочасними європейськими уявленнями про садово-паркове мистецтво.

За свою історію Міський сад пережив імператорські візити, пожежу, занепад, війни, революції, зміну власників, радянську індустріалізацію, значне скорочення території та кілька спроб відродження.

Сьогодні Міський сад є не лише місцем відпочинку кременчужан, а й важливим історико-культурним об’єктом, у якому збереглися окремі фрагменти первісної природної діброви та пам’ять про різні етапи розвитку Кременчука.

ДОІСТОРІЯ МІСЬКОГО САДУ: ДІБРОВА ТА ПЕРШИЙ ФРУКТОВИЙ САД

Друга половина XVIII століття — 1783 рік

Територія сучасного Міського саду виникла не на порожньому місці.

У XVIII столітті на околиці Кременчука існувала природна діброва — лісова територія зі старими дубами, дикими грушами та водоймою. Саме ця природна основа згодом стала фундаментом майбутнього парку.

У джерелах зустрічається дата 1770 рік. За поширеною історичною версією, саме тоді за розпорядженням князя Григорія Потьомкіна на околиці Кременчука почали облаштовувати фруктовий сад.

Ця дата має важливе значення, однак її необхідно правильно трактувати. 1770 рік не обов’язково означає появу Міського саду в його пізнішому вигляді. Йдеться передусім про початок господарського освоєння території та створення фруктового саду.

Кременчук у цей період швидко набував адміністративного та економічного значення. Місто було пов’язане з розвитком південних територій Російської імперії, а Григорій Потьомкін відігравав значну роль у його розвитку.

У 1783 році було прийнято рішення створити на основі фруктового саду та природної діброви великий ландшафтний парк.

Для його облаштування запросили англійського садового майстра Вільяма Гульда, який працював у традиції європейського пейзажного саду.

Саме з цього моменту починається перетворення звичайної заміської зеленої території на складний парковий ансамбль.

Планування відрізнялося від регулярних французьких садів із прямими симетричними алеями. Натомість використовувалися природні форми рельєфу, дерева, водойма, звивисті доріжки та мальовничі перспективи.

На плані Кременчука 1784 року вже була позначена організована садова територія з алеями, а поруч — діброва з озером.

Отже, історію Міського саду правильніше розглядати як три послідовні етапи: