Практиканти на Крюківському вагонобудівному заводі відкривають двері у доросле життя
ПАТ «КВБЗ» став резидентом першого профорієнтаційного простору на Полтавщині, який створено у Кременчуцькому ВПУ № 7. Співпраця цього та інших навчальних закладів і заводу триває багато часу. В училищі – теорія, на підприємстві – діюче виробництво. За останні 3 роки Крюківський вагонобудівний завод тільки для студентів ВПУ № 7 організував для проходження виробничої, технологічної, переддипломної практики 585 робочих місць з 11 спеціальностей. Додайте сюди коледж Кременчуцького національного університету, училища № № 1, 26 тощо. Отже – понад 1000 робочих місць для студентів-практикантів.
Як саме почуваються вони на заводі розповімо на конкретних прикладах. Юнаки та дівчата на фото – ще зовсім молоді, але вже знають, що таке доросла відповідальність: беруть участь в обслуговуванні складного обладнання, приготуванні обідів для працівників і мріють про майбутнє. Крюківський вагонобудівний завод завжди був відкритим для молоді – щороку тут проходять практику сотні учнів з різних закладів освіти. Ми зустрілися з деякими з них, щоб дізнатися, як великий машинобудівний завод допомагає їм опанувати обрані професії.
Якось працівник служби енергетика корпусу вантажного вагонобудування Віктор Таран прийшов до відділу ЗМІ у супроводі двох молодих людей. Фірмовий одяг навчального закладу та юні обличчя видавали в них не штатних працівників. Виявилося, що це учні Кременчуцького вищого професійного училища № 7, які проходять на підприємстві виробничу практику, – Євгеній Непорада та Ілля Бондаренко. Вони на другому курсі, навчаються на електромонтерів з ремонту та обслуговування електроустаткування і вже півтора місяця здобувають свій перший виробничий досвід.
«Перші враження? Вражені! Стільки складного обладнання, яке щодня потрібно обслуговувати. Одразу навіть було страшно, але водночас і цікаво, – ділиться Євгеній Непорада. – В училищі ми вже вивчали реле напруги, автоматичні вимикачі та інше енергетичне устаткування. А на заводі – реальна практика: огляд корпусу, ревізія і запуск промислового дизельного електрогенератора. З таким гігантом ми ще не стикалися. Пошук дефектів у підшипниках та електрообмотках».
«Такі завдання викликають у хлопців чималий інтерес, – додає їхній наставник Віктор Таран. – Вони ведуть щоденник практики, куди записують усі дії. Я слідкую, щоб усе було чітко».
У кожного з хлопців свої плани на майбутнє. Іллі Бондаренку довелося пережити вимушене переселення з Донецької області. Адаптацію в новому місті, новій школі, а потім вступ до училища. «Після ВПУ № 7 планую вчитися далі, здобути вищу освіту. Мрію працювати в українській атомній енергетиці», – розповідає він з блиском в очах.
А ось Євгеній має інші плани: «Хочу прийти працювати саме на Крюківський вагонобудівний завод. Сподобалися колектив, інфраструктура, імідж передового підприємства».
Ми зазирнули й до комбінату громадського харчування, де двоє дівчат опановують ази кулінарії. Владислава Божко та Дар’я Тамара – учениці Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 міста Кременчука. Вони обрали заводську їдальню свідомо. «Нам пропонували різні варіанти, але ми захотіли професійну кухню з великим потоком відвідувачів», – каже Владислава».
«Протягом дня ми можемо спочатку нарізати овочі на салати, потім готувати тісто для випічки хліба, а згодом стати до приготування гарячих страв», – розповідає Дар’я. Праця нелегка, але дівчата розуміють цінність такого досвіду. Влітку на них чекає випускний екзамен, і ті знання, які вони здобувають зараз, обов’язково знадобляться.
За два місяці потрібно опанувати те, що виконує кухар 4 розряду. А оскільки практикантки здобувають ще й професію адміністратора, навантаження подвійне. Владислава зізнається, що перед початком навчання читала багато кулінарних книг, переглядала тематичні відео, допомагала матері на кухні – і зрозуміла, що це справді її покликання.
Найбільше задоволення для юних кухарок – щирі слова подяки від відвідувачів. Коли після обіду люди усміхнені покидають заводську їдальню та дякують за смачну їжу, дівчата відчувають, що обрали правильний шлях.
Ці молоді люди сьогодні ще потребують захисту, підтримки та наставництва. Але вже завтра саме вони стануть тими, хто створюватиме продукцію, обслуговуватиме обладнання, годуватиме робітників. І досвід, який вони здобувають сьогодні на заводі, стане міцним фундаментом їхнього професійного життя.
