Бориса Коробку привітали з 75-річчям

Цьогорічна осінь для Бориса Афанасійовича Коробки, директора технічного 2003-2010 років ПАТ «КВБЗ», багата на події. У вересні народився правнук! А у листопаді настала черга ювілейної дати – герою нашої розповіді сповнилося 75 років!

Коробки – прізвище на Крюківському вагонобудівному відоме. Афанасій Матвійович,батько, приїхав до Крюкова-на-Дніпрі 1951 року. Наказом по міністерству був направлений сюди з Харкова. Мав уже чималий досвід роботи. Як спеціаліст отримав квартиру неподалік заводу у новозведених двоповерхових будинках. Директор Іван Приходько організував будівельний підрозділ, щоб забезпечити людей житлом.  А незабаром приїхала й родина: дружина Анна Францевна з трирічною донькою Тетяною та восьмимісячним сином Борисом.

Роки мають дивну особливість: пролітають швидко й непомітно. Борис закінчив вісім класів школи і 1966 року вступив до Крюківського машинобудівного технікуму. На практику прийшов на Крюківський вагонобудівний завод. На той час був уже повнолітнім, тож працював зварником – за спеціальністю, яку опанував у технікумі, у три зміни. «Виконував норму, тож і заробляв чимало, більше батька», – згадує Борис Афанасійович.

Відслуживши строкову військову службу, повернувся на завод і поступив на вечірнє відділення філії Харківського політехнічного інституту (нині – Кременчуцький національний університет). Три роки, поки викладали загальні дисципліни, навчався у Кременчуці, а затим перевівся до Українського заочного політехнічного інституту в Харкові, щоб стати спеціалістом саме у царині зварювання.

На заводі почав працювати у відділі головного зварника, затим – головного технолога. Там і познайомився з Олександром Солопом. Коли він  1982 року очолив вагоноскладальний цех, почав кликати Бориса до себе. Вочевидь перспективного інженера-технолога не хотіли відпускати. Тож питання переведення до цеху вирішувалося у кабінеті на той час головного інженера Володимира Приходька. Борис Коробка наполягав, що має попрацювати і набратися досвіду на виробництві, пообіцяв, що повернеться до інженерних служб.

Так він став заступником начальника вагоноскладального цеху з виробництва. У клопотах про виконання плану, постановку на виробництво нових вагонів непомітно пролетіло 5 років. Насичених, цікавих, неповторних щодо здобуття досвіду. Вагоноскладальний на Крюківському вагонобудівному завжди був школою життя – найбільший, найскладніший, тут вирішувалася доля виконання плану заводу в цілому.

З 1987-го Борис Афанасійович почав працювати заступником головного зварника, головним зварником. Ще п’ять років, наче один день, пролетіли у повсякденних невідкладних справах. 1988-го Володимир Приходько став генеральним директором Кременчуцького виробничого об’єднання вагонобудування. Він почав збирати свою команду, бо ситуація на заводі потребувала невідкладного вирішення багатьох питань – збільшення обсягів виробництва, виконання важливого експортного замовлення тощо. Він запросив Бориса Коробку на розмову й запропонував стати начальником вагоноскладального корпусу. Пообіцяв згодом знову повернути до інженерних служб.

«Колектив великий, люди в основному працелюбні, справжні, загартовані. З багатьма з них і досі спілкуюся, – згадує ювіляр. – За два з половиною роки вдалося навести порядок і дисципліну. Вийти на безумовне виконання плану з випуску вантажних вагонів».

І генеральний директор дотримав свого слова – Борис Афанасійович був призначений начальником об’єднаного технологічного відділу, до якого увійшли відділи головного технолога, зварника, металурга. Ґрунтовні знання (дві вищі освіти, друга – економічна), набутий досвід, вагомі результати діяльності на важливих посадах дозволили йому успішно працювати згодом заступником директора технічного, п’ять років очолювати зовнішньоторгову фірму. Із 2003 по 2010 рік він – директор технічний – заступник голови правління ПАТ «КВБЗ».

То були роки виготовлення вантажних вагонів у значних обсягах, а також становлення кількох напрямів у транспорті соціального призначення: пасажирському вагонобудуванні, створенні поїздів метро, ескалаторів. Ось де знадобилися його організаторський талант, його витримка і розсудливість, готовність працювати з повною віддачею, ділитися знаннями, мобілізувати себе й інженерні підрозділи заводу на виконання завдань.

Його батько, Афанасій Коробка, заснував нову заводську династію, якими завжди славиться і пишається колектив Крюківського вагонобудівного. Бо, крім Бориса Афанасійовича, на заводі працювали його дружина Валентина –  39 років у фінансовому відділі, сестра Тетяна – у відділі головного конструктора.  У брата і сестри народилося по двоє дітей. У Бориса – доньки Ольга та Анна, у Тетяни – сини Павло та Максим.

Донька Ольга Борисівна й нині трудиться у головній бухгалтерії ПАТ «КВБЗ», Анна – теж присвятила праці на заводі 15 років. Племінник Павло – нині начальник відділу підготовки виробництва та інструментального забезпечення вагонобудівного, його донька Анастасія теж працювала на заводі. А Максим, продовжуючи справу дідуся, батьків та дядьки теж зробив помітний внесок у літопис родини та Крюківського вагонобудівного заводу. Сьогодні він  – голова правління – директор ПАТ «КВБЗ».

Ось так поєдналися в цій родині долі людей із долею заводу, на якому вони трудилися й трудяться. Афанасій Коробка працював в одній команді з директором 1947-1960 років  Іваном Приходьком, його син Борис Коробка –  з головою наглядової ради ПАТ «КВБЗ»  Володимиром Приходьком. А він довірив керувати підприємством внуку і племіннику родини Коробків – Максиму Крамаренку. Цілу плеяду керівників високого рангу виховала родина Коробків – Крамаренків та, звісно ж, колектив вагонобудівного заводу. Славімо батьків, що виростили таких дітей!

Борис Афанасійович живе з дружиною у приватному будинку, опікується садом, залюбки приймає в гості дітей, онуків і, як вже згадувалося, правнука. Бере участь у заводських заходах, роботі ради ветеранів.  Він – мудра, врівноважена, відома в місті людина.  У день 75-ліття його вітали керівники заводу, родина, працівники, друзі, з якими трудився разом багато літ і які згадують його добрим словом.

Борисе Афанасійовичу, прийміть вітання від колективу Крюківського вагонобудівного заводу. Бажаємо, щоб і надалі ви, ваші близькі, були здорові та щасливі, бажаємо миру в країні, де підростають ваші внуки і правнуки! Многії літа!