Святителю, отче Миколаю, моли Бога за нас

6 грудня православна Церква вшановує пам’ять святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця. Це свято ми знаємо ще з дитячих років, коли зранку, в день вшанування святого, заглядали під подушки, з надією побачити там подарунок.

Якщо уважно дослідити життя святого Миколая, то можна зрозуміти, чому саме він є прикладом благодійності та добродійності. Народився святитель у місті Мири, Лікійської області (сучасна Мала Азія). Його батьки були заможними та шанованими людьми і сповідували християнське віровчення. Саме у нормах християнської моралі і виховувався святий Миколай: чуйність, милосердя, допомога ближньому, жертовність – це ті основи, які батьки ще з дитинства вкладали у душу та серце святого Миколая.

Коли батьків не стало, святитель уже сам почав творити добро: допомагати тим, хто цього потребує; підтримувати тих, хто має проблеми; заступатися за тих, кого несправедливо покарали. Він не лише за земного життя, а й після смерті не переставав допомагати потребуючим: багато чудес, пов’язаних зі святим Миколаєм передається з уст в уста у християнській Церкві. І не лише християни його вшановують – мусульмани також шанобливо ставляться до постаті святителя!

Історія життя святого Миколая нагадує нам, що кожен може досягти певного рівня довершеності, проявляючи милосердя і борючись з байдужістю. Творити добро, насправді, дуже легко. Для цього не треба анонсувати великих справ чи подвигів, не треба проголошувати яскраві гасла. Просто допоможи тому, хто в цю хвилину і в цей відрізок твого життєвого шляху знаходиться поруч з тобою і потребує твоєї допомоги. І це не обов’язково про матеріальні речі. Твоя небайдужість в принципі – уже може додати світла у чиєсь життя…